В Україні вшановують Бориса Едуардса, встановивши меморіальну дошку в Одесі та перейменувавши вулицю в Київському районі.

Він з'явився на світ 27 травня 1860 року в Одесі в родині британця Безіла Едуардса та українки Софії Юріївни, що походила з козацького роду. Спочатку навчався в Одеській малювальній школі (1876–1881) під керівництвом професора з Мілана Луїджі Іоріні.

У 1885 році, перед від'їздом до Парижа, Борис організував першу в Одесі персональну виставку скульптури. У Франції здобував освіту в Академії Жюльєна та працював із відомими художниками, створюючи портрети.

Критики відзначали: «Едуардс — один із небагатьох художників нашої епохи, які зображують людське тіло з любов’ю».

У 1899 році він провів значну виставку в зимовому саду Воронцовського палацу. Також його роботи були представлені на Всесвітній виставці в Парижі (1900) та інших виставках в Україні та Ризі.

Він заснував першу бронзову ливарню в Україні для реалізації своїх масштабних проектів. Брав участь у створенні Одеського літературно-артистичного товариства та музею мистецтв.

Родовід Едуардса багатий: британське, українське, ірландське, іспанське та турецьке коріння. Його прадід був комендантом фортеці Гібралтар. Борис міг успадкувати землю на Манхеттені, але обрав шлях мистецтва.

У 1918 році очолив Одеське художнє училище, яке реорганізував у вищий навчальний заклад. Того ж року відбулася його остання виставка, що підсумувала 35 років творчої праці.

У 1919 році емігрував на Мальту, де створив Меморіал на честь загиблих героїв.
Помер 12 лютого 1924 року, похований на Мальті.